Федецький М.М.

Народився 19 грудня

1939 року на Львівщині.

З 1958 року проживав в Великій

Михайлівці . Першою книжкою

віршів відомого поета і літератора

була «Привіт тобі, Дністре».

Він написав вісім збірок

поезії та прози. Усе своє

життя свою творчість поклав

на вівтар вічних запитань:-

«Що залишимо після себе?»,

«З чим живемо серед людей?»

РИСЬ

Із ялиці на ялицю,

Подивись-но, подивись,

Величезна скаче киця,

Називають її — рись.

Міниться гладенька шкіра,

Вуса врізнобіг стирчать.

Кігті на ногах у звіра

У подушечках сидять.

А гіпнозні її очі

Завжди фосфором горять.

Добре бачить серед ночі,

Як на жертву нападать.

Ще й хребет її пружинить,

Помагає у стрибку.

Всі повадки є в тварини —

Характерні хижаку.

ПРИЗНАННЯ

Ні, я не можу тобі, любий,

Отак позволити, на сміх.

Аби твої пухкенькі губи

Торкались інших, не моїх.

Коли з тобою у таночку

Кружляє інша, а не я,

Тоді глибоко по дзвіночку

Тривожиться душа моя.

А тут раптово, як грім з неба,

Оркестр ударив в одну мить

І сміло через зал до тебе

Спішу на "дамський” запросить.

І враз страждання відлетіло

Кудись від мене так наспіх.

І мені дуже закортіло

Розцілувать тебе при всіх.

Тепер ідем садочком в парі

Все відчуваєм потиск рук.

Нам видно місяця з-за хмари

І чути ще оркестра звук.

КРАСА З ПРИРОДИ

Стоїть верба над водою

Розпустила коси.

—Бути б довше молодою

— а більше не просить.

А косички із природи—

Розкішні, зелені,

їм не треба тої моди,

Що Олі, Олені.

Бо вигадують зачіски

Сучасні дівчата,

Щоб кумедніше, хоч трішки,

Якось виглядати.

Довгі черги в перукарні,

"Хіміі*” вже досить.

З давнини дівчата гарні

Ті, шо носять коси.